zozvicnic

Книга опускає вас з небес фантастичних і часто шкідливих мрій у світ реальної політики і економіки - світ, в якому вам не пробачать жодної помилки, а точніше - пробачать і навіть поплачуть співчутливо, але лише після того, як вас, дурнів, обберуть до останньої нитки і викинуть бомжувати на вулицю. Ні, ні, це мова йде не про терористів і мафію - ті вас знищать швидко і часто майже безболісно, - а мова йде про звичайні культурні і цивілізовані країни, які зовсім вам не бажають зла, а бажають лише, щоб ви краще розуміли усю складність світового політекономічного механізму, і кращого засобу навчання, ніж катастрофи за найменші помилки, поки що не придумали.

Особисто мені книга не додала ні оптимізму, ні песимізму. Звісно, про який оптимізм може йти мова, якщо ми не те що не звикли доводити політичні і економічні системи і проекти до досконалості, усуваючи найменші помилки і неточності, а звикли традиційно наступати на граблі і намагатись лікувати політичні недуги мантрами про те, що має ніби за нашим хотінням і словесним велінням виникнути якийсь інший народ з іншими рисами характеру, інші зовнішні політичні обставини і т. д. Книга спокійно і деталізовано пояснює: не виникне, не виникнуть, і краще не стане, а буде чергова катастрофа, якщо терміново не усунути усі помилки і недосконалості. Тобто оптимізм цієї книги - мобілізуючий і орієнтуючий. Але для дії потрібна критична маса тих, хто розуміє, а цього можна і не дочекатись. І політекономічна історія від Стадвелла зазначає, що більшість тих, що чекали або сліпо сподівались, що цього разу пощастить, так і не дочекались і нічого не здобули, а більше втратили і часто втратили катастрофічно. І, можливо, цінність книги не стільки в історіях успіху, а саме в численних історіях катастроф, бо в історіях успіху складності забуваються, а ейфорія стимулюється; в історіях катастроф - навпаки: психіка мобілізується і тримає в пам'яті усі помилки, щоб їх уникнути, і в цьому конструктивно-мобілізованому стані краще розуміє причинно-наслідкові залежності і може визначати і уникати загроз від ситуацій цілком нових.

Висновок: дуже хороша книга, хоча назвав би я її трохи інакше: "Чому декому в Азії все-таки вдалося, але треба вірити у краще" :-)